Новий метод кісткової аугментації в зонах оголених імплантатів: клінічна та гістологічна оцінка

Доступно онлайн на сайті: www.sciencedirect.com

Посилання на журнал: www.e-jds.com

Оригінальна стаття:
Новий метод аугментації букальної кістки в ділянках імплантатів з оголеною різьбою: клінічне, гістологічне та гістоморфометричне оцінювання результатів лікування

Ключові слова:
втрата альвеолярної кістки, кісткова регенерація, ксеногенний матеріал, імплантація, гістологія, остеоінтеграція.

Анотація

Проблема дегісценції кісткової тканини навколо імплантатів з боку щоки є актуальною, особливо в умовах обмеженого об’єму залишкової кістки. Це дослідження спрямоване на перевірку ефективності двошарового підходу до аугментації, що поєднує пастоподібний та гранульований ксеногенний матеріал, покритий колагеновою мембраною. Такий підхід застосували для відновлення ділянок оголеної різьби імплантатів. У дослідженні взяли участь троє пацієнтів, для аналізу було відібрано три імплантати. Середній показник BIC сягнув понад 67 %.

Вступ

Сучасна дентальна імплантологія демонструє високу передбачуваність та тривалу ефективність. Водночас збільшується частота випадків, коли імплантати потребують додаткового кісткового об’єму через анатомічні особливості або естетичні вимоги. Особливо складно досягти надійної остеоінтеграції у випадках з вираженим оголенням різьби імплантата. У відповідь на ці виклики було розроблено та протестовано інноваційний остеопластичний матеріал, що має пластичну консистенцію та краще утримується в дефектах без кісткових стінок.

Матеріали та методи

У рамках проспективного дослідження троє пацієнтів із частковою або повною адентією отримали загалом 17 імплантатів, з яких три — в ділянки з вираженими дефектами букальної кістки. Ці імплантати були вилучені через шість місяців для аналізу. При аугментації застосовували формопластичний остеоматеріал (S1) та гранульований матеріал (BOSS), які покривали колагеновою мембраною (COLLA). Всі матеріали були бичачого походження. Стан кісткової інтеграції аналізували гістологічно та гістоморфометрично.

Хірургічна методика

Після проведення стандартної імплантації в ділянках з оголеною різьбою було застосовано техніку DUK: на імплантат наносили спочатку пастоподібний матеріал, далі — гранули, після чого укладали мембрану та закривали клапті швами без натягу. Всі пацієнти отримували антибіотики (амоксицилін) та знеболення (ібупрофен), а через шість місяців — проходили контроль та біопсію ділянки.

Клінічні спостереження

Клінічно спостерігалося повне загоєння без ускладнень. Не було зафіксовано випадків десісценції, інфекцій чи оголення мембран. Всім пацієнтам були встановлені постійні ортопедичні конструкції на імплантатах.

Гістологічні зрізи трьох отриманих імплантатів — демонструють регенерацію букальної кістки через шість місяців після імплантації. Чорна горизонтальна лінія позначає найбільш корональну точку контакту букальної кістки з імплантатом, а червона лінія вказує на початковий рівень букальної дегісценції під час встановлення імплантата, що дозволяє оцінити утворення нової кістки.

Рис. 1. Схематичне зображення техніки аугментації букальної кістки із застосуванням формопластичного кісткового матеріалу (*) та гранульованого кісткового трансплантата (**) навколо дефекту та оголеної різьби імплантату з букального боку.

Рис. 2. (A) Пацієнт із виявленою необмеженою (non-contained) втратою кісткової тканини та оголенням імплантату з букального боку на момент встановлення імплантату. (B) Нанесення основного шару пастоподібного кісткового матеріалу перед внесенням гранульованого кісткового трансплантата. (C) Укладання колагенової мембрани з покриттям зони трансплантації — від букального до піднебінного боку — та фіксували за допомогою внутрішніх періостальних швів. (D) Через шість місяців після аугментації — візуалізується регенерація кістки з букального боку в ділянці раніше оголеної різьби імплантату.

Рис. 3. Гістологічні зрізи трьох отриманих імплантатів:

(A) зразок 1 (верхня щелепа),

(B) зразок 2 (нижня щелепа),

Обговорення

Використана методика показала позитивні результати остеоінтеграції, навіть у випадках повної втрати букальної кістки. Пластичний матеріал демонструє кращу стабільність та простоту в маніпуляціях, ніж традиційні гранули. Проте, гістологія вказує на те, що не всі частинки повністю резорбуються або заміщуються кісткою, і частина з них може залишатись оточеною м’якими тканинами.

Система імплантатів G•DIFF IB-T, застосована у цьому дослідженні, має SLA-поверхню, конусоподібне тіло та перемикання платформ, що забезпечує високу первинну стабільність і збереження маргінальної кістки. Усі три імплантати з експериментальної групи показали стабільний контакт із новоутвореною кісткою. Попри це, деякі ділянки характеризувались фіброзною тканиною або неповним зрощенням. Це вказує на необхідність подальших досліджень — з більшими вибірками, довшими термінами спостереження та залученням біоактивних речовин для стимуляції ангіогенезу.

Висновки: Двоетапна методика із застосуванням пластичного кісткового матеріалу в поєднанні з гранулами та колагеновою мембраною дозволяє досягти стабільного BIC навіть при складних умовах. Отримані дані свідчать про ефективність підходу, хоча повна кісткова регенерація не завжди досягається. Метод потребує подальшого вивчення та оптимізації. З клінічної точки зору, він може бути рекомендований як ефективне рішення у випадках дегісценції кістки навколо імплантатів.